Кримінальний кодекс  доповнено статтею 126-1 такого змісту:

"Стаття 126^-1. Домашнє насильство

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, -

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років";

Нагадуємо, що Кодекс України про адміністративні правопорушення теж містить відповідну статтю -  173-2, яка передбачає накладення адміністративного стягнення за вчинення домашнього насильства, а саме – за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого. 

Кримінальне правопорушення відрізняється від адміністративного правопорушення :

- систематичністю;

- тяжкістю  заподіяної шкоди потерпілому;

- тяжкістю покарання.

Крім покарання до осіб, що вчинили домашнє насильство, суд може застосувати обмежувальні заходи (стаття 91-1 Кримінального Кодексу України):

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Ці заходи можуть бути застосовані до повнолітньої особи на строк від одного до трьох місяців, а за потреби – продовжуються не більш як на 12 місяців.

Прес-служба суду